Досліджено художньо-стильові закономірності в мистецтві тенорового вокалу, чоловічого співу у високому регістрі, а також в процесі освоєння ідеально-пафосного самовираження як однієї з головних складових естетичної бази співочої культури. Особливу увагу приділено знаходженню аналогій у даному виді цивілізаційних вокальних установок Китаю та Європи. Вперше в музикознавстві України та Китаю систематизовано матеріали з історії становлення мистецтва тенорового співу в концепції міметичної основи музичної інтонаційності. Вперше усвідомлено ідею "філософії голосу" - "філософії співу" як історично сполучного моменту міфологічного та логіко-естетичного підходу. Розроблено естетично-художній критерій тенорового мистецтва як "наслідування" інтонації пафосно-екстатичного самовираження, реалізованого у фактурі хорово-ансамблевого "дисканта" і оперного тенорового звучання на різних музично-епохальних стильових етапах розвитку релігійної та світської культури. Вперше в українському музикознавстві досліджено твори Дж.Верді та П.Чайковського у даному аспекті розуміння естетики тенорового співу. Проаналізовано виконавські інтерпретації класичних партій, зокрема, здійснено порівняльне дослідження їх трактування європейськими та китайськими вокалістами та виявлено розходження у стильових ознаках вираження.

  Скачати повний текст